Опубликовано: 04.09.2018
Хімічний токсикоз виникає при збиранні бджолами нектару і пилку з рослин, оброблених отрутохімікатами.
Отруєння бджіл хімікатами виявляють за наявністю масової загибелі бджіл у вуликах і на передвуликових майданчиках після обробки рослин поблизу пасіки та хімічним аналізом на отрутохімікати. Для хімічного дослідження у ветлабораторію надсилають загиблих бджіл у кількості 100 г з різних вуликів, 100—150 г незапечатаного меду, 40—50 г перги з стільником, оброблені отрутохімікатами рослини — не менше 0,5 — 0,6 кг. Зразки поміщають у скляні банки, запечатують кожен окремо і в день відбору надсилають з супровідним листом у ветлабораторію.
Заходи боротьби і профілактика. Бджолині сім'ї вивозять із зони оброблюваних рослин на відстань 5—7 км або ізолюють у вуликах за допомогою дротяної сітки чи мішковини, які закріплюють під дахом вулика. Дах вулика піднімають на спеціальні підставки для вентиляції. Льоток загратовують, на гнізда поміщають порожні корпуси або магазинні надставки. У вулик ставлять годівниці чи банки з водою (або наливають її у стільники). Ізолюють бджіл у вуликах залежно від застосовуваних отрутохімікатів до 5— 7 днів. При частковому отруєнні бджіл й ослабленні сімей з вуликів видаляють рідкий мед і пергу, зменшують гніздо й утеплюють. Бджолам дають рідкий сироп (1 : 2).
Сім'ї, в яких загинуло 70—80 % бджіл, знищують а бджіл об'єднують. Вулики дезинфікують. Мед використовують тільки після негативного результату щодо залишків отрутохімікатів.
Щоб не допустити отруєння бджіл, рослини слід обробляти отрутохімікатами до їх цвітіння. Спеціалісти і керівники господарств повинні повідомляти пасічників та власників бджіл за три дні до застосування отрутохімікатів. Перед обробкою рослин власники бджіл повинні вивезти пасіку, а при неможливості вивезення ізолювати їх у гнізді на певний період (див. також «Як запобігти отруєнням бджіл отрутохімікатами»).
Падевий токсикоз спостерігається при споживанні бджолами падевого меду. Викликає масову загибель бджіл переважно взимку. Хворі бджоли проносять, виповзають з вуликів і масово гинуть.
Падевий токсикоз розпізнають по наявності паді в меду і загибелі бджіл з ознаками проносу взимку. Іноді хвороба спостерігається влітку. Падь в меду визначають за допомогою розчину оцтовокислого свинцю і вапняної проби. Для цього у ветлабораторію в серпні після закінчення медозбору і перед формуванням гнізд надсилають зразки стільникового меду від кількох сімей пасіки.
Заходи боротьби. З вуликів видаляють падевий мед і дають бджолам доброякісний або цукровий сироп. При виявленні проносу бджолам взимку підставляютьстільники з квітковим медом або згодовують цукровий сироп. Влаштовують надранній обліт бджіл. Навесні звужують гнізда, очищають брудні стільники, бджолам дають корм.
Пилковий токсикоз — це отруєння молодих бджіл пилком отруйних рослин: чемериці, аконіту, жовтецю, жовтозілля та інших або результат споживання перги, ураженої пліснявою. Хвороба короткочасна, проявляється частіше в травні, іноді пізніше, що залежить від періоду цвітіння отруйних рослин. Хворіють молоді бджоли-годувальниці, які більше споживають пилку. Хворі бджоли виповзають з вуликів на перед-вуликові майданчики, нездатні літати і повільно гинуть.
Пилковий токсикоз розпізнають за наявністю у вуликах і на передвуликових майданчиках загиблих і повзаючих бджіл з черевцем, переповненим кашкоподібним вмістом брудно-жовтого кольору. При необхідності у ветлабораторію надсилають хворих і загиблих бджіл.
Заходи боротьби. Бджолам згодовують рідкий 20— 30 %-ний цукровий сироп або мед, розчинений водою. У вулики ставлять воду. Бджіл слід вивезти на кочівлю в поле.
Замерлий розплід — це загибель личинок і лялечок різного віку внаслідок близькоспорідненого парування маток. Причини — вади маток, зниження якості потомства, недостатнє забезпечення бджіл кормом. Розпізнають за такими ознаками: вимирання личинок і лялечок різного віку в деяких комірках стільників, потемніння трупів личинок і лялечок при висиханні, народження недорозвинених бджіл. Хворобу слід відрізняти від ураження розплоду вароатозом і гнильцями.
Заходи боротьби. Заміна маток з вадами молодими плідними та поліпшення годівлі бджіл і умов їх утримання.
Застуджений розплід — загибель розплоду суцільними ділянками в стадії личинки на крайніх рамках внаслідок різкого охолодження. Загиблі личинки сіруватого кольору, потім темніють, без запаху або з слабким гнильним запахом. Цю хворобу слід відрізняти від європейського гнильця.
Заходи боротьби. Бджіл утримують в утеплених і ущільнених гніздах, сім'ї забезпечують кормом.
Горбатий розплід — наявність печатного трутневого розплоду з опуклими кришечками внаслідок вад матки або відсутності її у сім'ї і появи бджіл-трутівок, які відкладають незапліднені яйця в комірки.
Заходи боротьби. В сім'ях з горбатим розплодом видаляють маток з вадами і підсаджують молодих плідних. Стежать за якістю і своєчасним вибракуванням старих маток.
Календар пасічника
Нова конструкція вулика дозволяє отримувати мед “з-під крану” і не турбувати бджіл
Календар пасічника
Ви дивились сторінку - Незаразні хвороби бджіл
Наступна сторінка - Вороги і шкідники бджіл
Попередня сторінка - Інвазійні захворювання бджіл
Вернутися до початку сторінки Незаразні хвороби бджіл